16-24 Березня – Міжнародний тиждень проти расизму


22 Лют

ARWlogo

Лого Європейського тижня проти расизму

Чи знали ви, що…

…47% дітей національних меншин в Україні ображають через їх національність?

…У 55% випадків це відбувається в школах?

… Друзів серед українців хотіли б мати 50% дітей-біженців?

…І тільки 14% українських дітей погодилися б мати друга-іноземця?

…83% членів неонацистських організацій ще навчаються в школі?

(продовження…)

А душа старіти не бажає…


22 Лют
Горбанівський пансіонат

1 жовтня – Міжнародний день людей похилого віку. Ця дата була встановлена на п’ятдесятій асамблеї ООН; у нас цей день почали відзначати з 1991 року, тим самим підтримавши думку світового співтовариства про те, що літні люди є особливою частиною суспільства, яка потребує турботи, поваги і уваги.

(продовження…)

Квітковий дивограй полтавського краю


21 Лют

Ольга  Вікторівна  Літус – заслужений майстер народної творчості України, член творчого об’єднання Полтавських художників «Живопис», єдина у світі майстриня флористичної мозаїки.

(продовження…)

Гутиря Михайло Онуфрійович


20 Гру

9 травня – День Перемоги – золота година миру!!! Хто не пам’ятає тебе? Нові покоління уже мало що знають про ту війну. Наступні будуть знати ще менше. У них будуть свої події, свої страждання, свої радості і свої перемоги у житті.

Але люди, які пережили Велику Вітчизняну війну, перенесли всі страждання на своїх плечах, до останнього подиху будуть пам’ятати її.

(продовження…)

Пам’ятний 41-й…


20 Гру

Події  Великої  Вітчизняної  війни… Сьогодні це лише історія, прикро, але з плином часу імена забуваються, події, які були часткою чиєїсь біографії, стають лише документальною хронікою.

Починаючи з 2005 року на базі  Полтавської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 18 діє пошуковий загін «Слідопити». Мета пошукової роботи загону полягає у тому, щоб наблизити ті далекі події, що випали на долю наших земляків  до сучасного школяра і «зберегти пам’ять про подвиг». Саме тому  пошуковці і обрали об’єктом  для своїх  пошуків  увічнення бойових подвигів захисників нашої малої батьківщини та вшанування фронтовиків, дослідження долі кожної родини в роки війни, створення родинних літописів.

На основі матеріалів, зібраних під час таких пошуків, при школі створено куточок бойової слави «Ніхто не забутий, ніщо не забуте!», що діє при музейній кімнаті «Перлини малої батьківщини». Експозиція куточка змінна і готується до кожної події чи заходу окремо.

«… 125 блокадных грамм... С огнем и кровью пополам…» Ольга Бергольц

(продовження…)

«Василь Петрович: окупація, концтабір, любов до гроба!..»


29 Тра

Відразу після звільнення з концтабору Василя Петровича запитували солдати: «А знаєш, що тебе вдома чекає? Вас там усіх злочинцями вважають. От давай поїдемо в Австралію! Будеш знатною і багатою людиною, ти ще молодий!» (на той час йому виповнилося лише 18 років – прим. «Довгапанчохи»). На що юний патріот відповів: «Я? Ні! Я тільки додому». Ці щемні слова пояснюють усе, що довелося пережити Василю Петровичу на війні. Саме велика любов до Батьківщини давала йому сили для боротьби з ворогом та сталеву витримку під час побоїв, погроз, знущань за численні диверсії проти фашистів.

  (продовження…)

Я розповім про найстрашніше


23 Бер

Сергій Іларіонович Рибалко народився у містечку Гадяч на Полтавщині. У червні 1941-го йому виповнилося 16 років. Його батько і брат пішли на фронт. Зовсім скоро гадяцьке село, де жив хлопчина, як і вся Україна, було окуповане. В селі під Гадячем, де жив Сергій, лютували поліцаї.
Не минуло лихо й Сергія. І досі пам`ятає Сергій Іларіонович ті три кілометри, якими гнали поліцаї юнаків і дівчат до Гадяча – всі ці три кілометри за ними йшли їхні матері і плакали. Звідти їх повезли у товарних вагонах на Захід. У Польщу. У вагонах спершу їхали разом і хлопці, і дівчата. Потім їх розділили. Далі шлях Сергія лежав до Дрездена.

(продовження…)

Жив и я!


12 Бер

Нині історія знову стає трендом. Молоді люди покоління iPod-ів цікавляться датами і особистостями, стають учасниками історичних реконструкцій, спілкуються з очевидцями бойових дій. Цьому важко знайти пояснення. Можливо, перманентно нестабільна соціальна ситуація в суспільстві змушує їх інтуїтивно звертатися до поворотних моментів у житті Європи ХХ століття, а можливо, справа у невимовній романтиці буремних 40-их. «Изнывая от детских своих катастроф» сьогодні ми потребуємо чогось справжнього – подвигів, почуттів, друзів… Потребуємо відповідей. Нам потрібно точно знати, що в житті найголовніше, і саме тому ми знову повертаємо до тих часів, у яких було місце звитязі.

Численні фільми, історичні романи й перформанси на тему Другої Світової заполонили мистецький простір і стали навіть джерелом натхнення для шоу-бізнесу. Вже понад десять років глядачі пускають сльозу над історією рядового Раяна, якого весь союзницький фронт намагається повернути до матері, та розчулюються від історії кохання, що розгортається на тлі бойових дій у Перл Харборі. Про ветерана Великої Вітчизняної війни Михайла Пилиповича Верьовкіна, який побував у п’яти нацистських концтаборах, не знято фільмів. Його оповідання надруковано невеликими чорно-білими книжечками, які здалеку нагадують звичайні ксерокопії. Але зустріч з ним – це жива память про страшні події більш ніж півсторічної давнини. Пам’ять, яка зовсім поруч.

(продовження…)

Газета для ініціативних,
веселих і вдумливих
Газета для тих,
кому є, що розповісти
Газета для тих,
хто шукає друзів і цікаві справи
Газета для тих,
хто працює з молоддю
Газета для тебе